пригонити

Пригонити, -ню, -ниш

гл. = приганяти. Паша пані хупава, роспустили рукава, і сама не робить, і нас не пригонить. Мет. 323.

Значення в інших словниках

1. пригонити — приго́нити 1 дієслово недоконаного виду приганяти кудись приго́нити 2 дієслово недоконаного виду припасовувати  Орфографічний словник української мови
2. пригонити — I див. приганяти I. II див. приганяти II.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пригонити — ПРИГО́НИТИ¹ див. приганя́ти¹. ПРИГО́НИТИ² див. приганя́ти².  Словник української мови у 20 томах
4. пригонити — КВА́ПИТИ (спонукати когось до швидкого виконання чого-небудь, до прискорення якоїсь дії), ПОКВА́ПЛЮВАТИ, ГАЛИ́ТИ діал.; ПІДГАНЯ́ТИ (ПІДГО́НИТИ), ПРИГАНЯ́ТИ (ПРИГО́НИТИ) розм., ГАРЯЧИ́ТИ розм., ПІДСТЬО́БУВАТИ (ПІДСТІБА́ТИ) розм.  Словник синонімів української мови
5. пригонити — ПРИГО́НИТИ¹ див. приганя́ти¹. ПРИГОНИТИ див. приганяти.  Словник української мови в 11 томах