призначити
Признача́ти, -ча́ю, -єш
сов. в. призначити, -чу, -чиш, гл.
1) Замѣчать, замѣтить. Вони такі маленькі, що їх і не призначиш. Харьк. у.
2) Назначать, назначить. Ном. № 9033. П'ять овечат, що їй призначали. Г. Барв. 466-467. Половина літ минає, я щастя не маю, — так то мені Бог призначив. Чуб. V. 360.
Словник української мови Грінченка