Словник української мови Грінченка

прикмечувати

Прикме́чувати, -чую, -єш

гл. = прикмечати. Прикмечує жид, а мовчить. Н. Вол. у.

Словник української мови Грінченка

Значення в інших словниках

  1. прикмечувати — прикме́чувати дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
  2. прикмечувати — -ую, -уєш, недок., прикметити, -ечу, -етиш, док., перех., діал. Помічати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прикмечувати — ПРИКМЕ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИКМЕ́ТИТИ, е́чу, е́тиш, док., кого, що, діал. Помічати. Все це Прудивус прикмечував, від усього, що бачив, ставало йому весело чи сумно (О.  Словник української мови у 20 томах
  4. прикмечувати — ПОМІ́ТИТИ (сприймаючи зором, слухом тощо, звернути увагу на когось, щось, виділити з-поміж оточення), ПРИМІ́ТИТИ, ПІДМІ́ТИТИ, СПОСТЕРЕГТИ́, ВІДЗНА́ЧИТИ, ЗАУВА́ЖИТИ (ЗАВВА́ЖИТИ) розм., ЗАМІ́ТИТИ розм., ЗАПРИМІ́ТИТИ розм., ПІЙМА́ТИ розм., НАСТЕРЕГТИ́ розм.  Словник синонімів української мови
  5. прикмечувати — ПРИКМЕ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИКМЕ́ТИТИ, е́чу, е́тиш, док., перех., діал. Помічати. Все це Прудивус прикмечував, від усього, що бачив, ставало йому весело чи сумно (Ільч., Козацьк. роду..  Словник української мови в 11 томах