гл. = прикмечати. Прикмечує жид, а мовчить. Н. Вол. у.
Словник української мови Грінченка
Значення в інших словниках
прикмечувати —
прикме́чувати дієслово недоконаного виду діал.
Орфографічний словник української мови
прикмечувати —
-ую, -уєш, недок., прикметити, -ечу, -етиш, док., перех., діал. Помічати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
прикмечувати —
ПРИКМЕ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИКМЕ́ТИТИ, е́чу, е́тиш, док., кого, що, діал. Помічати. Все це Прудивус прикмечував, від усього, що бачив, ставало йому весело чи сумно (О.
Словник української мови у 20 томах
прикмечувати —
ПОМІ́ТИТИ (сприймаючи зором, слухом тощо, звернути увагу на когось, щось, виділити з-поміж оточення), ПРИМІ́ТИТИ, ПІДМІ́ТИТИ, СПОСТЕРЕГТИ́, ВІДЗНА́ЧИТИ, ЗАУВА́ЖИТИ (ЗАВВА́ЖИТИ) розм., ЗАМІ́ТИТИ розм., ЗАПРИМІ́ТИТИ розм., ПІЙМА́ТИ розм., НАСТЕРЕГТИ́ розм.
Словник синонімів української мови
прикмечувати —
ПРИКМЕ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИКМЕ́ТИТИ, е́чу, е́тиш, док., перех., діал. Помічати. Все це Прудивус прикмечував, від усього, що бачив, ставало йому весело чи сумно (Ільч., Козацьк. роду..
Словник української мови в 11 томах