прикмечувати
ПРИКМЕ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИКМЕ́ТИТИ, е́чу, е́тиш, док., кого, що, діал.
Помічати.
Все це Прудивус прикмечував, від усього, що бачив, ставало йому весело чи сумно (О. Ільченко);
Коні потягли тим часом геть з борозни, криво повели; як він це прикметив, розсердився на себе за свої думки й загримав на хлопця, чого він не поганя як слід (Грицько Григоренко).
Словник української мови (СУМ-20)