примус
Примус, -су
м.
1) Принужденіе. Ном. № 11341. З примусу. По принужденію.
2) = принука 2. Ном. № 11889. Доволі й примусу було, — не так, як ув инших, що все, мовляв, було, усе було, тільки примусу не було. Якось, бачте, ніяково гостеві їсти й пити без примусу. Г. Барв. 425.
Словник української мови Грінченка