примус
ПРИ́МУС¹, у, ч.
Натиск з чийогось боку; примушування.
[Долорес:] Ти ж без примусу ідеш за командора? [Анна:] Хто б мене примусив? (Леся Українка);
Порядок, дисципліну творить саме життя, а примусовий порядок, примусова дисципліна будь-який прояв життя вбиває: примус породжує стандарт умертвіння (Б. Харчук);
// Зусилля над собою.
Вальтера Скотта, Діккенса, дещо з Шекспіра (“Король Лир”, “Сон в летнюю ночь”) читав з охотою, а більшість з примусом (С. Васильченко);
Доповідав Самбірський посередникові. В постаті останнього відчувалась надзвичайна рівнота без жодного примусу (М. Трублаїні);
// Зумовлена кимось або чимось необхідність діяти певним способом, незалежно від бажання.
[Д. Жуан:] Я ним [бандитом] бути мусив [Анна:] А, мусили? То де ж була та воля, коли був примус бити й грабувати, щоб вас не вбили люди або голод? (Леся Українка);
Вони не потребують грати будь-чиєї ролі, жоден зовнішній примус не штовхає їх до того, завжди лишаються вони самі собою (з газ.);
// Натиск, обумовлений законом.
Чому державний примус діє так вибірково? Невже ми ніколи не зможемо подолати сваволю наших чиновників? (з газ.).
(1) З при́мусу:
а) силуючи себе; вимушено.
І тут ясно, і тут урочисто, та веселість не така щира, – мов трохи з примусу говоряться ті веселі речі (Леся Українка);
І тут ясно, і тут урочисто, та веселість не така щира,мов трохи з примусу говоряться ті веселі речі (Леся Українка);
б) без бажання, з обов'язку, виконуючи повинності.
ПРИ́МУС², а, ч.
Гасовий нагрівальний прилад, у якому горіння гасу супроводжує шум від тиску накачуваного повітря; раніше використовували в побуті для приготування їжі.
На кухні, крізь відчинені двері в коридор, чути шум примуса, де служка поралася з обідом (Олесь Досвітній);
І, мабуть, бачив сотні раз ти власними очима, як наливають в лампу гас чи заправляють примус (Н. Забіла).
Словник української мови (СУМ-20)