припадь
При́падь, -ді
ж.
1) Низменное мѣсто.
2) Черноземъ съ вязкой глиной.
3) Часть рыболовнаго снаряда. см. вершка. Шух. І. 227.
Словник української мови ГрінченкаПри́падь, -ді
ж.
1) Низменное мѣсто.
2) Черноземъ съ вязкой глиной.
3) Часть рыболовнаго снаряда. см. вершка. Шух. І. 227.
Словник української мови Грінченка