присвідчити Присвідчити, -чу, -чиш гл. Засвидѣтельствовать, удостовѣрить. Чуб. V. 137. Словник української мови Грінченка
Значення в інших словниках присвідчити — присві́дчити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови присвідчити — див. присвідчувати. Великий тлумачний словник сучасної мови присвідчити — ПРИСВІ́ДЧИТИ див. присві́дчувати. Словник української мови у 20 томах присвідчити — ДОВО́ДИТИ (підтверджувати істинність, правильність чогось фактами, міркуваннями, доказами), ДОКА́ЗУВАТИ, ОБҐРУНТО́ВУВАТИ, МОТИВУВА́ТИ, УМОТИВО́ВУВАТИ (ВМОТИВО́ВУВАТИ), ПОКА́ЗУВАТИ, АРГУМЕНТУВА́ТИ книжн., ПРИСВІ́ДЧУВАТИ діал.; ОБСТАВЛЯ́ТИ, ПІДПИРА́ТИ розм. Словник синонімів української мови присвідчити — ПРИСВІ́ДЧИТИ див. присві́дчувати. Словник української мови в 11 томах