пристигти

Пристигати, -га́ю, -єш

сов. в. пристигти, -гну, -неш, гл.

1) Созрѣвать, созрѣть. Дині стали пристигать. Рудч. Ск. II. 9.

2) Застигать, застичь, постичь. Пристигла його нічка. Чуб. V. 734. Як пристигла козака нетягу нещасливая година, злая хуртовина, то відцуралася і притаманная родина. Мет. 435.

3) Подоспѣвать, подоспѣть, приспѣвать, приспѣть. Баба-яга уже скоро сюди пристигне. Рудч. Ск. І. 136. Пристигла година. Єв. Мр. XIV. 41. Пристиг у саму пору до старого. К. ПС. 135.

Значення в інших словниках

1. пристигти — присти́гти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. пристигти — див. пристигати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пристигти — ПРИСТИ́ГТИ див. пристига́ти.  Словник української мови у 20 томах
4. пристигти — НАСТА́ТИ (про час, пору, явище, подію тощо — розпочатися), НАСТУПИ́ТИ, ПРИЙТИ́, ПОСТА́ТИ рідше, СТА́ТИ розм., ГРЯСТИ́ ужив. у майбутньому часі та в наказовому способі, заст., уроч., поет., ЗАСТУПИ́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. пристигти — ПРИСТИ́ГТИ див. пристига́ти.  Словник української мови в 11 томах