причепурити

Причепури́ти, -рю́, -ри́ш

гл.

1) Пріодѣть, принарядить. Царь і взяв його, — одягли, причепурили. Рудч. Ск. II. 13.

2) Пріукрасить, убрать. Так гарненько причепурила хату.

Значення в інших словниках

1. причепурити — причепури́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. причепурити — див. причепурювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. причепурити — ПРИЧЕПУРИ́ТИ див. причепу́рювати.  Словник української мови у 20 томах
4. причепурити — ПОПРАВЛЯ́ТИ (приводити в порядок, у належний вигляд), ПІДПРАВЛЯ́ТИ, ОПОРЯДЖА́ТИ (ОПОРЯ́ДЖУВАТИ), ОПРАВЛЯ́ТИ, ЧЕПУРИ́ТИ, ПРИЧЕПУ́РЮВАТИ (перев. на собі — одяг, зачіску тощо); ПІДБИВА́ТИ (зачіску, вуса). — Док.  Словник синонімів української мови
5. причепурити — Причепури́ти, -пурю́, -пури́ш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. причепурити — ПРИЧЕПУРИ́ТИ див. причепу́рювати.  Словник української мови в 11 томах