приязнь

Приязнь, -ні

ж. Пріязнь, дружба. Чи в приязні кого зрадив? Чуб. V. 233.

Значення в інших словниках

1. приязнь — при́язнь іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. приязнь — Прихильність, доброзичливість, симпатія, дружба, любов; товаришування.  Словник синонімів Караванського
3. приязнь — -і, ж. 1》 Дружня прихильність до кого-небудь, симпатія (часто взаємна). 2》 Привітне ставлення до кого-небудь. 3》 Потяг до чого-небудь; уподобання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. приязнь — ПРИ́ЯЗНЬ, і, ж. 1. Дружня прихильність до кого-небудь, симпатія (часто взаємна). Степи, гори чи діброви – Все я переходив, Та приязні і любові Ніде не знаходив (П.  Словник української мови у 20 томах
5. приязнь — ДРУ́ЖБА (відносини, побудовані на взаємній прив'язаності, спільності інтересів, поглядів), БРА́ТСТВО, БРАТЕ́РСТВО, ТОВАРИШУВА́ННЯ, ТОВАРИ́СТВО, ПРИЯТЕЛЮВА́ННЯ, ПРИ́ЯТЕЛЬСТВО, ПРИ́ЯЗНЬ, ПОБРАТИ́МСТВО, БРАТА́ННЯ (вияв дружніх почуттів); ПРИЯТЕЛІ́ЗМ жарт.  Словник синонімів української мови
6. приязнь — При́язнь, -ні, ні, -зню  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. приязнь — ПРИ́ЯЗНЬ, і, ж. 1. Дружня прихильність до кого-небудь, симпатія (часто взаємна). Степи, гори чи діброви — Все я переходив, Та приязні і любові Ніде не знаходив (Граб.  Словник української мови в 11 томах