пробачення

Пробачення, -ня

с. Извиненіе, прощеніе. Почав просити в неї пробачення. Левиц. Пов. 56.

Значення в інших словниках

1. пробачення — проба́чення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. пробачення — -я, с., кому, для кого і без додатка. Прощення за що-небудь учинене; вибачення. || за що і без додатка. Звернення до кого-небудь із проханням пробачити за щось учинене; перепрошення. Попросити пробачення.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пробачення — ПРОБА́ЧЕННЯ, я, с., кому, для кого і без дод. Прощення за що-небудь учинене; вибачення. Здається Дмитрикові, що не варт він пробачення, що ніхто не дарує йому вини його (М. Коцюбинський); Нехай пробачення не буде для тирана!...  Словник української мови у 20 томах
4. пробачення — ВИ́БАЧЕННЯ (прохання вибачити), ПРОБА́ЧЕННЯ, ПЕРЕПРО́ШЕННЯ, ПЕРЕПРО́СИНИ розм., ПЕРЕПРО́С заст. — Зараз же хай вона почує твоє вибачення (Ю. Яновський); Особа кинула край стола портфель..  Словник синонімів української мови
5. пробачення — Проба́чення, -ння; -чення, -чень і -ченнів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. пробачення — ПРОБА́ЧЕННЯ, я, с., кому, для кого і без додатка. Прощення за що-небудь учинене; вибачення. Здається Дмитрикові, що не варт він пробачення, що ніхто не дарує йому вини його (Коцюб., І, 1955, 136); Нехай пробачення не буде для тирана!...  Словник української мови в 11 томах