пробачення
ПРОБА́ЧЕННЯ, я, с., кому, для кого і без дод.
Прощення за що-небудь учинене; вибачення.
Здається Дмитрикові, що не варт він пробачення, що ніхто не дарує йому вини його (М. Коцюбинський);
Нехай пробачення не буде для тирана! Йому пробачення – для всього людства рана (В. Мисик);
// за що і без дод. Звернення до кого-небудь з проханням пробачити за щось учинене; перепрошення.
Особа кинула край стола портфель, зняла окуляри і приглядалася до зали, заразом кидаючи до президії чемні слова пробачення за спізнення (Олесь Досвітній);
З перепрошенням кинулась пані Стадницька, та й господар, зібгавши гонор, поліз із пробаченням (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)