проголювати
Прого́лювати, -люю, -єш
сов. в. проголити, -лю́, -лиш, гл. Пробривать, пробрить. Патер з проголеним тімням. Стор. МПр. 44.
Словник української мови ГрінченкаПрого́лювати, -люю, -єш
сов. в. проголити, -лю́, -лиш, гл. Пробривать, пробрить. Патер з проголеним тімням. Стор. МПр. 44.
Словник української мови Грінченка