прогін
Прогін, -го́ну
м.
1) Дорога (между полями и пр.) для прогона скота. Вх. Зн. 56. Чуб. VI. 45.
2) Палка у невода, которою пропускаютъ неводъ подъ ледъ. Полт. г.
2) Длина зданія отъ угла до угла. Чуб. VII. 377.
4) Діаметръ. Млиновий камінь має три аршини у прогоні. Черк. у.
5) мн. Въ гончарномъ горнѣ: круглыя отверстія въ черіні для пропуска огня и дыма. Вас. 180.
Словник української мови Грінченка