простець

Простець, -ця́

м. Прямое направленіе. Верне і соб, і цабе, а простець і мине. Полт.

Значення в інших словниках

1. простець — просте́ць іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. простець — -тця, ч., розм., рідко. Прямий шлях.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. простець — ПРОСТЕ́ЦЬ, тця́, ч., розм., рідко. Прямий шлях. Бійці ходять, обираючи небезпечний простець (Іван Ле).  Словник української мови у 20 томах
4. простець — ДОРО́ГА (смуга землі, по якій їздять і ходять), ШЛЯХ, ПУТЬ, ТРАКТ заст.; ШОСЕ́, СОШЕ́ розм., СОША́ розм. (з асфальтовим, бетонним тощо покриттям); ТРА́СА, МАГІСТРА́ЛЬ рідше (яка з'єднує великі міста, важливі центри)...  Словник синонімів української мови
5. простець — ПРОСТЕ́ЦЬ, тця́, ч., розм., рідко. Прямий шлях. Бійці ходять, обираючи небезпечний простець (Ле, Мої листи, 1945, 131).  Словник української мови в 11 томах