Словник синонімів української мови

простець

ДОРО́ГА (смуга землі, по якій їздять і ходять), ШЛЯХ, ПУТЬ, ТРАКТ заст.; ШОСЕ́, СОШЕ́ розм., СОША́ розм. (з асфальтовим, бетонним тощо покриттям); ТРА́СА, МАГІСТРА́ЛЬ рідше (яка з'єднує великі міста, важливі центри); АВТОСТРА́ДА (для масового автомобільного руху); ГОСТИ́НЕЦЬ розм. (перев. велика, бита); ПУТІ́ВЕЦЬ (перев. польова); МАНІВЦІ́ (МАНІВЕ́ЦЬ) розм. (кружна, обхідна); ПРОСТЕ́ЦЬ розм. (пряма); КА́М'ЯНКА діал. (брукована). Коли я.. за столом працюю, то мені здається, що переді мною дорога лежить, що вона чекає на мене. Десь гостинець чекає, а десь важкий-преважкий шлях (С. Пушик); Знаєм, знаємо дорогу, Давню биту путь, Як до двору, до простору й коники іржуть (А. Малишко); Бічною польовою доріжкою скаче до стовпового тракту вершник (О. Левада); Попереду гарне соше, але вузьке (Ю. Яновський); Їдеться не сумно, бо обабіч соші озимина зеленіє (Остап Вишня); Поїхав (Степан) не по трасі, а звернув на коротшу дорогу (Є. Гуцало); Сашко повернув з магістралі на ґрунтову дорогу, що вела до рідного села (І. Рябокляч); Подорожні звернули з гостинця і вийшли на вузеньку, досить добре убиту гірську стежку (І. Франко); Видолинками та крутоярами Данило вибрався на зарослий зіллям путівець (М. Стельмах); Повертаючись додому, ми заблудилися: поїхали манівцями (О. Ковінька); Ти пійдеш да доріжкою, а я піду манівцем (пісня); Бійці ходять, обираючи небезпечний простець (І. Ле); Кам'янкою їхати (Словник Б. Грінченка).

Словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. простець — просте́ць іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
  2. простець — -тця, ч., розм., рідко. Прямий шлях.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. простець — ПРОСТЕ́ЦЬ, тця́, ч., розм., рідко. Прямий шлях. Бійці ходять, обираючи небезпечний простець (Іван Ле).  Словник української мови у 20 томах
  4. простець — ПРОСТЕ́ЦЬ, тця́, ч., розм., рідко. Прямий шлях. Бійці ходять, обираючи небезпечний простець (Ле, Мої листи, 1945, 131).  Словник української мови в 11 томах
  5. простець — Простець, -ця́ м. Прямое направленіе. Верне і соб, і цабе, а простець і мине. Полт.  Словник української мови Грінченка