ж. Просѣка. Він зробив (у лісі) просіку. Драг. 205.
Словник української мови Грінченка
Значення в інших словниках
Просіка —
Про́сіка іменник жіночого роду населений пункт в Україні
Орфографічний словник української мови
просіка —
ПРОСІКА – ПРОСІК Просіка. Очищена від дерев смуга в лісі, яка є межею ділянки, дорогою тощо. Просік, -у. У гірничій справі – допоміжна горизонтальна виробка, призначена для провітрювання або з’єднання інших виробок: вентиляційний просік.
Літературне слововживання
просіка —
-и, ж. Очищена від дерев смуга землі в лісі, яка є межею ділянки, дорогою і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
просіка —
ПРОСІ́КА, и, ж. Очищена від дерев смуга землі в лісі, яка є межею ділянки, дорогою і т. ін. На просіках свіжа брость росла (І. Франко); Хруснули гілки, але, здавалось, зашумів весь ліс, зашипотіли стовбури, вдарив світ...
Словник української мови у 20 томах
просіка —
ПРОСІ́КА, и, ж. Очищена від дерев смуга землі в лісі, яка є межею ділянки, дорогою і т. ін. На просіках свіжа брость росла (Фр., XI, 1952, 245); Його разом з групою солдатів послали до Утицького лісу рубати просіку (Кочура, Зол.
Словник української мови в 11 томах