проучити

Проуча́ти, -ча́ю, -єш

сов. в. проучи́ти, -чу́, -чиш, гл. = провчати, провчити. Та велів зготовляти прутів пуки — мене проучати. Чуб. V. 1014. Ой дай, жінко, нагая, проучити німчая. Ном.

Значення в інших словниках

1. проучити — проучи́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. проучити — див. проучувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. проучити — ПРОУЧИ́ТИ див. проу́чувати.  Словник української мови у 20 томах
4. проучити — КАРА́ТИ кого (накладати кару, здійснювати покарання за щось), РОЗПРАВЛЯ́ТИСЯ з ким, підсил., ПРА́ВИТИСЯ з ким, розм.; ПРОВЧА́ТИ (ПРОУ́ЧУВАТИ) розм., НАВЧА́ТИ (НАУЧА́ТИ) розм., ПОВЧА́ТИ (ПОУЧА́ТИ) розм.  Словник синонімів української мови