провчити

Провчати, -чаю, -єш

сов. в. провчити, -вчу, -вчиш, гл. Проучать, проучить. У нас не попадайся, зараз провчимо. Ось потривай, жінко, — я його провчу. Рудч. Ск. І. 180. см. проучити.

Значення в інших словниках

1. провчити — провчи́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. провчити — о. дати пам'ятного <�пам'яткового>, показати, де раки зимують.  Словник синонімів Караванського
3. провчити — див. проучувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. провчити — ПРОВЧИ́ТИ див. проу́чувати.  Словник української мови у 20 томах
5. провчити — КАРА́ТИ кого (накладати кару, здійснювати покарання за щось), РОЗПРАВЛЯ́ТИСЯ з ким, підсил., ПРА́ВИТИСЯ з ким, розм.; ПРОВЧА́ТИ (ПРОУ́ЧУВАТИ) розм., НАВЧА́ТИ (НАУЧА́ТИ) розм., ПОВЧА́ТИ (ПОУЧА́ТИ) розм.  Словник синонімів української мови
6. провчити — ПРОВЧИ́ТИ див. проу́чувати.  Словник української мови в 11 томах