провчити —
провчи́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
провчити —
о. дати пам'ятного <�пам'яткового>, показати, де раки зимують.
Словник синонімів Караванського
провчити —
див. проучувати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
провчити —
КАРА́ТИ кого (накладати кару, здійснювати покарання за щось), РОЗПРАВЛЯ́ТИСЯ з ким, підсил., ПРА́ВИТИСЯ з ким, розм.; ПРОВЧА́ТИ (ПРОУ́ЧУВАТИ) розм., НАВЧА́ТИ (НАУЧА́ТИ) розм., ПОВЧА́ТИ (ПОУЧА́ТИ) розм.
Словник синонімів української мови
провчити —
ПРОВЧИ́ТИ див. проу́чувати.
Словник української мови в 11 томах
провчити —
Провчати, -чаю, -єш сов. в. провчити, -вчу, -вчиш, гл. Проучать, проучить. У нас не попадайся, зараз провчимо. Ось потривай, жінко, — я його провчу. Рудч. Ск. І. 180. см. проучити.
Словник української мови Грінченка