проучити —
проучи́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
проучити —
див. проучувати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
проучити —
КАРА́ТИ кого (накладати кару, здійснювати покарання за щось), РОЗПРАВЛЯ́ТИСЯ з ким, підсил., ПРА́ВИТИСЯ з ким, розм.; ПРОВЧА́ТИ (ПРОУ́ЧУВАТИ) розм., НАВЧА́ТИ (НАУЧА́ТИ) розм., ПОВЧА́ТИ (ПОУЧА́ТИ) розм.
Словник синонімів української мови
проучити —
Проуча́ти, -ча́ю, -єш сов. в. проучи́ти, -чу́, -чиш, гл. = провчати, провчити. Та велів зготовляти прутів пуки — мене проучати. Чуб. V. 1014. Ой дай, жінко, нагая, проучити німчая. Ном.
Словник української мови Грінченка