прохати

Проха́ти, -ха́ю, -єш

гл. Просить. Як тому не дати, хто вміє прохати. Ном. № 4473. — на виступці. Указывать на дверь, просить вонъ.

Значення в інших словниках

1. прохати — проха́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. прохати — див. ПРОСИТИ.  Словник синонімів Караванського
3. прохати — див. просити  Словник синонімів Вусика
4. прохати — -аю, -аєш, недок., перех. і неперех. Те саме, що просити 1), 2), 4), 5). Прохати порятунку. Прохати пробачення.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. прохати — ПРОХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., кого, що і без прям. дод. Те саме, що проси́ти 1, 2, 4, 5. Як тому не дати, хто вміє прохати! (прислів'я); На все, що її прохала мати, .. вона одмовляла: – Я хочу Якова бачити!...  Словник української мови у 20 томах
6. прохати — ПРОСИ́ТИ що, чого, про що, з інфін., із спол. щоб, заст. о(об) чім, діал. о що (звертатися з проханням до когось; спонукати кого-небудь щось зробити), ПРОХА́ТИ, ПРОСИ́ТИСЯ з інфін.  Словник синонімів української мови
7. прохати — Проха́ти, -ха́ю, -ха́єш і проси́ти, прошу́, про́сиш, -сять  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)