прочувати

Прочува́ти, -ва́ю, -єш

сов. в. прочути, -чую, -єш, гл.

1) Узнавать, узнать по слухамъ, услышать, провѣдать. Скажи мені, що по світу йдучи, прочував. О. 1861. XI. 44. Прочули про його недолю приятелі його. К. Іов. 6. Він про тебе вже прочув, що ти вернувся. Г. Барв. 178.

2) Чувствовать, почувствовать, предчувствовать. Прочуває непевну правду доразу. МВ. (О. 1862. І. 96). Затріпоталось серденько, лихо прочувало. Млак. 101. Вже я довіжуюся, прочуваю, добродію мій! Якесь хороше та веселе діло маємо. МВ. (О. 1862. І. 94).

Значення в інших словниках

1. прочувати — прочува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. прочувати — Зачувати, прознавати, довідуватися, ДІЗНАВАТИСЯ; П. передчувати.  Словник синонімів Караванського
3. прочувати — -аю, -аєш, недок., прочути, -ую, -уєш, док. 1》 перех. і неперех., розм. Дізнаватися з чуток. || перех., заст. Чути (у 1 знач.). 2》 перех., діал. Передчувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. прочувати — ПРОЧУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОЧУ́ТИ, у́ю, у́єш, док. 1. що, про що і без дод., розм. Дізнаватися з чуток. До неї – прочували ми глухо – залицявсь.. сотник, старий Байдак (П.  Словник української мови у 20 томах
5. прочувати — ДІЗНАВА́ТИСЯ (ДОЗНАВА́ТИСЯ) (з'ясовувати, розгадувати щось, одержувати відомості про когось, щось), ДОВІ́ДУВАТИСЯ, УЗНАВА́ТИ (ВЗНАВА́ТИ), ЗВІ́ДУВАТИ, ДОПИ́ТУВАТИСЯ, ПЕРЕСВІ́ДЧУВАТИСЯ, ПРОВІ́ДУВАТИ розм., ПРОЗНАВА́ТИ розм., РОЗЗНАВА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови