Великий тлумачний словник сучасної мови

прочувати

прочува́ти

-аю, -аєш, недок., прочути, -ую, -уєш, док.

1》 перех. і неперех., розм. Дізнаватися з чуток.

|| перех., заст. Чути (у 1 знач.).

2》 перех., діал. Передчувати.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. прочувати — прочува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. прочувати — Зачувати, прознавати, довідуватися, ДІЗНАВАТИСЯ; П. передчувати.  Словник синонімів Караванського
  3. прочувати — ПРОЧУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОЧУ́ТИ, у́ю, у́єш, док. 1. що, про що і без дод., розм. Дізнаватися з чуток. До неї – прочували ми глухо – залицявсь.. сотник, старий Байдак (П.  Словник української мови у 20 томах
  4. прочувати — ДІЗНАВА́ТИСЯ (ДОЗНАВА́ТИСЯ) (з'ясовувати, розгадувати щось, одержувати відомості про когось, щось), ДОВІ́ДУВАТИСЯ, УЗНАВА́ТИ (ВЗНАВА́ТИ), ЗВІ́ДУВАТИ, ДОПИ́ТУВАТИСЯ, ПЕРЕСВІ́ДЧУВАТИСЯ, ПРОВІ́ДУВАТИ розм., ПРОЗНАВА́ТИ розм., РОЗЗНАВА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
  5. прочувати — Прочува́ти, -ва́ю, -єш сов. в. прочути, -чую, -єш, гл. 1) Узнавать, узнать по слухамъ, услышать, провѣдать. Скажи мені, що по світу йдучи, прочував. О. 1861. XI. 44. Прочули про його недолю приятелі його. К. Іов.  Словник української мови Грінченка