прощальник

Проща́льник, -ка

м. Козакъ, прощающійся пирушкой со свѣтской жизнью предъ поступленіемъ въ монахи. А погулявши неділь ізо дві да начудувавши увесь Київ, ідуть було вже з музиками до Міжигорського Спаса. Хто ж іде, а хто з прощальником танцює до самого манастиря.... А за ним везуть боклаги з напитками і всякі ласощі. К. ЧР. 85, 86.

Значення в інших словниках

1. прощальник — проща́льник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. прощальник — -а, ч., заст. Козак, що влаштовував прощальну гулянку перед тим, як іти в ченці.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прощальник — ПРОЩА́ЛЬНИК, а, ч., іст. Козак, що влаштовував прощальну гулянку перед тим, як іти в ченці. Хто ж іде, а хто з прощальником танцює до самого монастиря (П. Куліш); Прощається з світом Покута.  Словник української мови у 20 томах