прощальник
ПРОЩА́ЛЬНИК, а, ч., іст.
Козак, що влаштовував прощальну гулянку перед тим, як іти в ченці.
Хто ж іде, а хто з прощальником танцює до самого монастиря (П. Куліш);
Прощається з світом Покута. Хутко зачиниться за ним брама Межигірського Спаса й навіки козака сховає чернецька ряса. Пийте до дна, щоб і за ваші окаянні душі помолився в монастирі прощальник! (П. Панч).
Словник української мови (СУМ-20)