прощальник
ПРОЩА́ЛЬНИК, а, ч., іст.
Козак, що влаштовував прощальну гулянку перед тим, як іти в ченці.
Хто ж іде, а хто з прощальником танцює до самого монастиря (П. Куліш);
Прощається з світом Покута. Хутко зачиниться за ним брама Межигірського Спаса й навіки козака сховає чернецька ряса. Пийте до дна, щоб і за ваші окаянні душі помолився в монастирі прощальник! (П. Панч).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- прощальник — проща́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- прощальник — -а, ч., заст. Козак, що влаштовував прощальну гулянку перед тим, як іти в ченці. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прощальник — Проща́льник, -ка м. Козакъ, прощающійся пирушкой со свѣтской жизнью предъ поступленіемъ въ монахи. А погулявши неділь ізо дві да начудувавши увесь Київ, ідуть було вже з музиками до Міжигорського Спаса. Словник української мови Грінченка