1. Словник української мови у 20 томах

прощальний

ПРОЩА́ЛЬНИЙ, а, е.

1. Стос. до прощання.

Покріпившися, засів [капітан] писати прощальні листи до жінки і до дітей (І. Франко);

Михайлина прощальним поглядом окинула своє житло (Ю. Збанацький);

Хтозна-чочу Тарасові враз захотілося обнять Грицька, поцілувати й сказати йому якісь слова прощальні (Василь Шевчук);

Підняли якір. Загув третій, прощальний гудок (М. Трублаїні);

// Викликаний, спричинений прощанням.

Прощальна туга стоїть у голубих очах Ягідки (О. Гончар);

Машина мчить... Коханий зір в тумані прощальних сліз десь тоне у вітрах (В. Сосюра);

// Який відбувається під час прощання з покійником.

Чуприна почав виголошувати над прахом Василя прощальну промову (О. Довженко);

Над могилою настріляних луганців Три рази прогримів прощальний.. салют (М. Бажан);

Похорон відбувся спокійно, окрім християнського прощального казання священника ніхто нічого не виголошував (Р. Федорів);

// Який влаштовується з нагоди від'їзду.

Пана директора народної школи перенесли на іншу посаду, до іншого міста; отож його товариші й приятелі змовилися справити йому прощальний вечір (Л. Мартович);

На початку прощального обіду ще відчувалася деяка ніяковість і замішання (С. Журахович).

2. перен. Те саме, що оста́нній.

Велике, блискуче сонце сходило з небосхилу й кидало довгі, ясні прощальні промені своїй вірній любці й щирій товаришці – землі (Н. Кобринська);

Дуби всихають. Та й тоді ще Прощальні пагінки все вище Пускають (І. Муратов);

* Образно. З високої високості долітав прощальний крик гусей. Це мабуть, летіли останні гуси з усієї України (Ю. Мушкетик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прощальний — проща́льний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. прощальний — (- молитву) розгрішальний, ок. розгрішущий; (промінь) останній. Словник синонімів Караванського
  3. прощальний — [прошчал'нией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. прощальний — -а, -е. 1》 Стос. до прощання. || Викликаний прощанням. || Який буває, відбувається тощо під час прощання з покійником. || Який влаштовується з нагоди від'їзду. 2》 перен. Останній. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. прощальний — ПРОЩА́ЛЬНИЙ (пов'язаний з прощанням), РОЗЛУ́ЧНИЙ. Гості пішли повз наші двері, проводжені господарями. Голоси їхні десь біля хвіртки посилились, потім затихли прощальні вигуки (М. Словник синонімів української мови
  6. прощальний — Прощальний, -а, -е 1) Прощальный. 2) — молитва. Разрѣшительная молитва. Словник української мови Грінченка