1. Словник української мови у 20 томах

прощавати

ПРОЩАВА́ТИ, у формі наказ. сп. прощава́й, прощава́йте; розм.

Те саме, що проща́ти 3.

– Прощавайте! – промовив козак. – Прощавайте! – промовила Галя. І пішов козак шляхом у місто (Марко Вовчок);

Братіє, ста́рці і всі пожильці землі, – прощавайте... Земле – .. мати моя, – прощавай! (М. Зеров);

Максим хотів сказати “прщавай”, але не сказав. Тільки злегка торкнув її по спині рукою (І. Багряний);

– Прощавайте, люди добрі, прощавайте, діду, – вклонився і скинув шапку Чайченко. – Прощавай, Іване (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прощавати — прощава́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. прощавати — у формі наказ. сп. прощавай, прощавайте, розм. Те саме, що прощати 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прощавати — ДО ПОБА́ЧЕННЯ (усталена форма прощання, також із сл. скорого, швидкого і т. ін.), БУДЬ(ТЕ), ІДИ́ (ІДІ́ТЬ), ЗОСТАВА́ЙСЯ, БУВА́Й(ТЕ) ЗДОРО́В (ЗДОРО́ВІ), ДО ЗА́ВТРА, ДО ЗА́ВТРЬОГО розм., БУВА́Й(ТЕ) фам., ПА (ПА-ПА́) зах., фам. Словник синонімів української мови
  4. прощавати — ПРОЩАВАТИ: у формі наказ. сп. прощавай, прощавайте, розм. Те саме, що прощати 3. — Прощавайте! — промовив козак. — Прощавайте! — промовила Галя. І пішов козак шляхом у місто (Марко Вовчок, I, 1955, 317); Братіє, старці і всі пожильці землі, — прощавайте.. Словник української мови в 11 томах