проязичити

Проязи́чити, -чу, -чиш

гл. Разгласить, разболтать. Проязичили, що в його єсть така книжка. Харьк. у.

Значення в інших словниках

1. проязичити — проязи́чити дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. проязичити — -чу, -чиш, док., перех., розм., заст. Розголосити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. проязичити — ПРОЯЗИ́ЧИТИ, чу, чиш, док., що, розм., заст. Розголосити. Проязичили, що в його єсть така книжка (Сл. Б. Грінченка).  Словник української мови у 20 томах
4. проязичити — РОЗГОЛОСИ́ТИ (піддати розголосові, обнародувати щось), РОЗБО́ВКАТИ розм., РОЗЛЯ́ПАТИ розм., ВИ́ЛЯПАТИ розм., РОЗПЛЕСКА́ТИ розм., РОЗКЛЕПА́ТИ розм., РОЗТРІПА́ТИ розм., РОЗДЗВОНИ́ТИ розм., РОЗПАТЯ́КАТИ розм., РОЗМОЛО́ТИ розм., РОЗБАЗІ́КАТИ розм.  Словник синонімів української мови