проязичити

ПРОЯЗИ́ЧИТИ, чу, чиш, док., що, розм., заст.

Розголосити.

Проязичили, що в його єсть така книжка (Сл. Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. проязичити — проязи́чити дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. проязичити — -чу, -чиш, док., перех., розм., заст. Розголосити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. проязичити — РОЗГОЛОСИ́ТИ (піддати розголосові, обнародувати щось), РОЗБО́ВКАТИ розм., РОЗЛЯ́ПАТИ розм., ВИ́ЛЯПАТИ розм., РОЗПЛЕСКА́ТИ розм., РОЗКЛЕПА́ТИ розм., РОЗТРІПА́ТИ розм., РОЗДЗВОНИ́ТИ розм., РОЗПАТЯ́КАТИ розм., РОЗМОЛО́ТИ розм., РОЗБАЗІ́КАТИ розм.  Словник синонімів української мови
4. проязичити — Проязи́чити, -чу, -чиш гл. Разгласить, разболтать. Проязичили, що в його єсть така книжка. Харьк. у.  Словник української мови Грінченка