1. Словник української мови Грінченка

проязичити

Проязи́чити, -чу, -чиш

гл. Разгласить, разболтать. Проязичили, що в його єсть така книжка. Харьк. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. проязичити — проязи́чити дієслово доконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. проязичити — -чу, -чиш, док., перех., розм., заст. Розголосити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. проязичити — ПРОЯЗИ́ЧИТИ, чу, чиш, док., що, розм., заст. Розголосити. Проязичили, що в його єсть така книжка (Сл. Б. Грінченка). Словник української мови у 20 томах
  4. проязичити — РОЗГОЛОСИ́ТИ (піддати розголосові, обнародувати щось), РОЗБО́ВКАТИ розм., РОЗЛЯ́ПАТИ розм., ВИ́ЛЯПАТИ розм., РОЗПЛЕСКА́ТИ розм., РОЗКЛЕПА́ТИ розм., РОЗТРІПА́ТИ розм., РОЗДЗВОНИ́ТИ розм., РОЗПАТЯ́КАТИ розм., РОЗМОЛО́ТИ розм., РОЗБАЗІ́КАТИ розм. Словник синонімів української мови