прямування
Прямува́ння, -ня
с.
1) Направленіе. Поважне прямування його розуму. Левиц. Пов. 55.
2) Стремленіе. Прямування до вищого уряду. Левиц. І. 241. Дає нам закон громадянського життя і розумового прямування. К. ХП. 135.
Словник української мови Грінченка