прямувати
Прямува́ти, -мую, -єш
гл.
1) Идти напрямикъ. Ні направо, ні наліво світ ніколи не звертає, а так собі наперед усе й прямує. Ком. II. 38.
2) Направляться. Товариство на Січ прямувало. Шевч. 259.
3) Клониться. Куди воно йдеться і до чого воно прямує? Левиц. Пов. 73.
Словник української мови Грінченка