прямувати
Іти, ПРОСТУВАТИ; (за ким) іти назирці; (на що) тримати курс, орієнтуватися; (- думки) П. спрямовуватися; (- вулицю) пролягати, простягатися; п-к -УЮЧИЙ, що прямує, по дорозі <�в дорозі, з думкою іти> куди, п-к — ім. подорожній.
Практичний словник синонімів української мови