Великий тлумачний словник сучасної мови

прямувати

прямува́ти

-ую, -уєш, недок.

1》 Пересуватися у просторі, крокуючи; іти, простувати.

|| Переміщатися в певному напрямку.

|| Рухатися до кого-, чого-небудь прямо, скорочуючи шлях.

|| Просуватися слідом за ким-небудь.

|| Іти, бігти, їхати, орієнтуючись на що-небудь.

|| перен. Прагнучи досягти чого-небудь, наблизитися до чогось, робити певні зусилля, кроки в цьому напрямі.

|| перен. Поширюватись у певному напрямку, наближатися кудись.

|| перен. Спрямовуватися, звертатися до кого-, чого-небудь (про думки).

2》 Пролягати, простягатись у певному напрямку.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. прямувати — (впевнено рухатись дорогою) простувати, верстати, просуватися.  Словник синонімів Полюги
  2. прямувати — прямува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  3. прямувати — Іти, ПРОСТУВАТИ; (за ким) іти назирці; (на що) тримати курс, орієнтуватися; (- думки) П. спрямовуватися; (- вулицю) пролягати, простягатися; п-к -УЮЧИЙ, що прямує, по дорозі <�в дорозі, з думкою іти> куди, п-к — ім. подорожній.  Словник синонімів Караванського
  4. прямувати — див. іти; рухатися  Словник синонімів Вусика
  5. прямувати — Простувати, див. шествувати  Словник чужослів Павло Штепа
  6. прямувати — ПРЯМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. Пересуватися у просторі, крокуючи; іти, простувати. Причепурені дівчата купками прямували вулицею (М. Коцюбинський); Вони відходять один від одного і прямують берегом, додивляючись до різних слідів (М.  Словник української мови у 20 томах
  7. прямувати — ІТИ́ (ЙТИ) (роблячи кроки, пересуватися в просторі), ПРОСТУВА́ТИ, ПРЯМУВА́ТИ, СТУПА́ТИ, МАНДРУВА́ТИ розм., ТО́ПАТИ розм., ТУПЦЮВА́ТИ розм., ТУ́ПЦЯТИ розм., ТУ́ПАТИ розм., ГРЯСТИ́ уроч., поет., ПОСТУПА́ТИСЯ розм., ПОСТУПА́ТИ заст.  Словник синонімів української мови
  8. прямувати — Прямува́ти, -му́ю, -му́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. прямувати — Прямува́ти, -мую, -єш гл. 1) Идти напрямикъ. Ні направо, ні наліво світ ніколи не звертає, а так собі наперед усе й прямує. Ком. II. 38. 2) Направляться. Товариство на Січ прямувало. Шевч. 259. 3) Клониться. Куди воно йдеться і до чого воно прямує? Левиц. Пов. 73.  Словник української мови Грінченка