прямувати
прямува́ти
-ую, -уєш, недок.
1》 Пересуватися у просторі, крокуючи; іти, простувати.
|| Переміщатися в певному напрямку.
|| Рухатися до кого-, чого-небудь прямо, скорочуючи шлях.
|| Просуватися слідом за ким-небудь.
|| Іти, бігти, їхати, орієнтуючись на що-небудь.
|| перен. Прагнучи досягти чого-небудь, наблизитися до чогось, робити певні зусилля, кроки в цьому напрямі.
|| перен. Поширюватись у певному напрямку, наближатися кудись.
|| перен. Спрямовуватися, звертатися до кого-, чого-небудь (про думки).
2》 Пролягати, простягатись у певному напрямку.
Великий тлумачний словник сучасної української мови