прясло —
Кільце у ланцюзі, огорожі, сплетіння [XI]
Словник з творів Івана Франка
прясло —
пря́сло 1 іменник середнього роду кільце на веретені пря́сло 2 іменник середнього роду, істота частина огорожі діал.
Орфографічний словник української мови
прясло —
I -а, с. Металеве, глиняне, шиферне, скляне і т. ін. кільце, що надягається на веретено для надання йому ваги. II -а, с., діал. Частина огорожі.
Великий тлумачний словник сучасної мови
прясло —
А, с. Металеве, глиняне, шиферне, скляне і т. ін. кільце, що надягається на веретено для надання йому ваги. Ліпота благого супокою І відрада світлої душі поспускали прясла над тобою — не торкайся їх, не воруши. (ЧТ:159).
Словник поетичної мови Василя Стуса
прясло —
ПРЯ́СЛО¹, а, с. Металеве, глиняне, шиферне, скляне і т. ін. кільце, що надягається на веретено для надання йому ваги. У насипу кургану знаходилися фрагменти кераміки – кремінні відщепки та глиняні прясла (з наук. літ.
Словник української мови у 20 томах
прясло —
(давньорус.) 1. Відрізок оборонної стіни між баштами у фортеці. 2. Частина стіни між лопатками або баштами у культовій або житловій споруді (порівн. трюмо). 3. Ланка огорожі між опорними стовпами чи стояками. 4. Поздовжня жердина.
Архітектура і монументальне мистецтво