прясло
ПРЯ́СЛО¹, а, с.
Металеве, глиняне, шиферне, скляне і т. ін. кільце, що надягається на веретено для надання йому ваги.
У насипу кургану знаходилися фрагменти кераміки – кремінні відщепки та глиняні прясла (з наук. літ.);
Прясла найчастіше робили із стінок розбитих горщиків (з навч. літ.);
Наречений, чорнявий Мірчо, Веретенце скував Бояні, Дарував золоте їй прясло (Л. Первомайський).
ПРЯ́СЛО², а, с., діал.
Частина огорожі.
Порипує вітер – деревами, старими хлівчинами, воряками, висвистує в пряслах та мерзлому гіллі (Григір Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)