прясти
Прясти, -ду́, -деш
гл.
1) Прясть. Довго прясти та ткати, а почне краяти, так і мало чого. Ном. № 9857.
2) — очима. Играть глазами. Очі в неї заискрили, заграли.... Прядучи ними, вона питає в його. Мир. ХРВ. 7. Яка ж я? — прядучи веселими очима, допитувалась вона. Мир. ХРВ. 332.
Словник української мови Грінченка