пуга — Словник української мови Грінченка

Значення в інших словниках

пуга — Пу́га: — склянка, чарка [10] Словник з творів Івана Франка
пуга — пу́га іменник жіночого роду батіг діал. пуга́ іменник жіночого роду, істота пу́гач * Але: дві, три, чотири пуги́ Орфографічний словник української мови
пуга — див. БАТІГ. Словник синонімів Караванського
пуга — див. батіг Словник синонімів Вусика
пуга — I п`уга-и, ж. Прикріплений до держака мотузок або ремінець, яким поганяють тварин; батіг. II пуг`а-и, ж., зах. Пугач. Великий тлумачний словник сучасної мови
пуга — И, ж. Прикріплений до держака мотузок або ремінець, яким поганяють тварин; батіг. А ця урубана пуга, збатожена дорога, не вирветься з-під батога до отчого порогу. (П-2:20). Словник поетичної мови Василя Стуса
пуга — ПУГА́, и́, ж., діал. Пугач. Пуга десь у лісі сумно голосить (Ю. Федькович). ПУ́ГА, и, ж. Те саме, що баті́г. Милого друга мила й пуга (Номис); Ти змалку так любив мене, як пугу пес (Є. Словник української мови у 20 томах
пуга — Батіг Словник застарілих та маловживаних слів
пуга — БАТІ́Г (прикріплений до держака сплетений перев. із сириці ремінець, яким звичайно поганяють коней, волів — в упряжці, на оранці тощо, а також користуються пастухи); БАТУ́РА розм. (великий батіг); БИЧ, ГАРА́ПНИК, МАЛАХА́Й, БАЙБАРА́ діал. Словник синонімів української мови