пуга

I п`уга-и, ж.

Прикріплений до держака мотузок або ремінець, яким поганяють тварин; батіг.

II пуг`а-и, ж., зах.

Пугач.

Значення в інших словниках

1. пуга — Пу́га: — склянка, чарка [10]  Словник з творів Івана Франка
2. пуга — пу́га іменник жіночого роду батіг діал. пуга́ іменник жіночого роду, істота пу́гач * Але: дві, три, чотири пуги́  Орфографічний словник української мови
3. пуга — див. БАТІГ.  Словник синонімів Караванського
4. пуга — див. батіг  Словник синонімів Вусика
5. пуга — И, ж. Прикріплений до держака мотузок або ремінець, яким поганяють тварин; батіг. А ця урубана пуга, збатожена дорога, не вирветься з-під батога до отчого порогу. (П-2:20).  Словник поетичної мови Василя Стуса
6. пуга — ПУГА́, и́, ж., діал. Пугач. Пуга десь у лісі сумно голосить (Ю. Федькович). ПУ́ГА, и, ж. Те саме, що баті́г. Милого друга мила й пуга (Номис); Ти змалку так любив мене, як пугу пес (Є.  Словник української мови у 20 томах
7. пуга — Батіг  Словник застарілих та маловживаних слів
8. пуга — БАТІ́Г (прикріплений до держака сплетений перев. із сириці ремінець, яким звичайно поганяють коней, волів — в упряжці, на оранці тощо, а також користуються пастухи); БАТУ́РА розм. (великий батіг); БИЧ, ГАРА́ПНИК, МАЛАХА́Й, БАЙБАРА́ діал.  Словник синонімів української мови
9. пуга — Пуга, -ги ж. Кнутъ. Вас. 160, 159. Ляснув погонич пугою, коні заржали. К. (ЗОЮР. II. 202). як пугою по воді. Какъ горохомъ объ стѣну. Ном. № 1783. ум. пушка. --------------- Пуга, -ги ж. = пугач. Вх. Пч. II. 14.  Словник української мови Грінченка