пугаченько

Пугач, -ча

м. пт. филинъ, Strix bubo. Злетів пугач на могилу та й крикнув він: пугу. ум. пугаченько. Ой не пугай, пугаченьку, в зеленому байраченьку. Мет. 283.

Значення в інших словниках

1. пугаченько — пугаче́нько іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. пугаченько — ПУГАЧЕ́НЬКО, а, с., нар.-поет. Пестл. до пу́гач. [Домаха:] Ой, не пугай, пугаченьку, В зеленому байраченьку (М. Кропивницький).  Словник української мови у 20 томах