пугикати

Пугикати, -каю, -єш

гл. Кричать (о филинахъ, совахъ). Сова та пугачі скіглили, пугикали. Стор. МПр. 16.

Значення в інших словниках

1. пугикати — пуги́кати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. пугикати — -ає, недок. Те саме, що пугати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пугикати — ПУГИ́КАТИ, аю, аєш, недок., розм. Видавати звуки “пугу, пугу-пугу”. Про всяк випадок Сироватка перехрестив місце, звідки пугикав сич (самого його не бачив).. (Ю. Мушкетик).  Словник української мови у 20 томах