пугикати

ПУГИ́КАТИ, аю, аєш, недок., розм.

Видавати звуки “пугу, пугу-пугу”.

Про всяк випадок Сироватка перехрестив місце, звідки пугикав сич (самого його не бачив).. (Ю. Мушкетик).

Значення в інших словниках

1. пугикати — пуги́кати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. пугикати — -ає, недок. Те саме, що пугати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пугикати — Пугикати, -каю, -єш гл. Кричать (о филинахъ, совахъ). Сова та пугачі скіглили, пугикали. Стор. МПр. 16.  Словник української мови Грінченка