1. Словник української мови Грінченка

пугикати

Пугикати, -каю, -єш

гл. Кричать (о филинахъ, совахъ). Сова та пугачі скіглили, пугикали. Стор. МПр. 16.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пугикати — пуги́кати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. пугикати — -ає, недок. Те саме, що пугати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пугикати — ПУГИ́КАТИ, аю, аєш, недок., розм. Видавати звуки “пугу, пугу-пугу”. Про всяк випадок Сироватка перехрестив місце, звідки пугикав сич (самого його не бачив).. (Ю. Мушкетик). Словник української мови у 20 томах