пуп
Пуп, -па
м. Пупъ, пупокъ. Посинів, як той пуп. Ном. № 654. кричати на пуп. Кричать благимъ матомъ. вона на це й пупа не поривала. Она совсѣмъ не работала въ этомъ дѣлѣ. Грин. І. 233. ум. пупець, пупок, пупчик. з пупку. Сызмала. Авентій був розбійник з пупку. Котл. Ен. IV. 67.
Словник української мови Грінченка