1. Словник української мови Грінченка

пуп

Пуп, -па

м. Пупъ, пупокъ. Посинів, як той пуп. Ном. № 654. кричати на пуп. Кричать благимъ матомъ. вона на це й пупа не поривала. Она совсѣмъ не работала въ этомъ дѣлѣ. Грин. І. 233. ум. пупець, пупок, пупчик. з пупку. Сызмала. Авентій був розбійник з пупку. Котл. Ен. IV. 67.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пуп — пуп іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. пуп — (землі) П. центр. Словник синонімів Караванського
  3. пуп — -а, ч. Круглий рубець посередині живота, який залишається на місці відпадіння пуповини. Пуп землі ірон., жарт. — про людину, яка вважає себе центром усього, найважливішою серед усіх. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пуп — ПУП, а, ч. Круглий рубець посередині живота, який залишається на місці відпадіння пуповини. – Яка ж я баба? Хіба я вам пупа різала? – сказала зобижена Ярина (І. Нечуй-Левицький); Малий Никола, з роздертою пазухою аж геть понижче пупа, бігав поміж люди (Л. Словник української мови у 20 томах
  5. пуп — (і) мо́ре по колі́на (рідше по колі́но) кому. 1. Хтось нічого не боїться, ніщо не лякає кого-небудь; не страшно комусь. Смілому й море по коліна (Укр.. присл..); Нічого не страшно (Потапові) і по коліна море (М. Фразеологічний словник української мови