пуп

ПУП, а, ч.

Круглий рубець посередині живота, який залишається на місці відпадіння пуповини.

– Яка ж я баба? Хіба я вам пупа різала? – сказала зобижена Ярина (І. Нечуй-Левицький);

Малий Никола, з роздертою пазухою аж геть понижче пупа, бігав поміж люди (Л. Мартович);

* У порівн. Зосередження на власному пупі комічне, але це той самий процес, що викрив дивовижну механіку атомів (В. Підмогильний);

Ми уміємо й гуртом працювати. Недарма у нас кажуть: – Де людей купа, не болить біля пупа! (А. Головко);

Дивляться вечірком люди – трясця тобі в пуп! – Лупатий в німецькому мундирі на шкапині чвалає (О. Ковінька).

◇ Ви́ще се́бе (своє́ї голови́, пу́па) не ско́чиш (не підско́чиш) див. ско́чити;

(1) Й мо́ре по пу́па (д) див. мо́ре;

Надрива́ти / надірва́ти пу́па (пуп) див. надрива́ти;

(2) Пуп землі́, ірон. – центр, основа всього.

Чимало цікавого є у Вашингтоні. Загалом столиця вражає надмірною бундючністю. Це місто державних чиновників, які твердо переконані, що саме тут пуп землі, що саме вони вершать сучасне й майбутнє людства (Л. Дмитерко);

// людина, що вважає себе найважливішою серед усіх інших.

– Та тільки вдумайся, що він меле! Це ж якесь марення. Я... я пуп землі!.. (С. Добровольський);

Увірував Єгор, що він якщо й не пуп землі, то принаймні щось подібне (К. Світличний);

(3) Пуп розв'я́жеться кому, у кого і без дод.:

а) хто-небудь надірветься від важкої праці.

– Змахни піт, Іоне, а то очі виїсть... – Без звички не те, що очі виїсть, а й пуп може розв'язатися (М. Чабанівський);

б) уживається як погроза кому-небудь.

Тут тобі й пуп розв'яжеться (Номис);

(4) Пуп тріщи́ть у кого – хто-небудь дуже напружується, надривається.

Несе таку валізу, що аж пуп тріщить (з газ.);

// хто-небудь переживає складний період, великі труднощі.

Вимагала держава хліба – йшов хліб, м'ясо було потрібне – і м'ясо давали олбинці... Тріщали пупи в багатеньких, їм Прокоша ніякого спуску не давав (Ю. Збанацький);

Регота́ти на пу́па див. регота́ти;

Рі́зати пуп (пу́па) див. рі́зати;

Тря́сця йому́ (тобі́, їй і т. ін.) в печінки́ (в печі́нку, в пуп, в бік і т. ін.), див. тря́сця;

[Як (мов, ні́би і т. ін.)] на живі́т (на пуп) див. живі́т;

(5) Як (мов, ні́би і т. ін.) на пуп, зі сл. крича́ти, репетува́ти. – дуже голосно, надривно.

Все море зараз спузирило, Водою мов в ключі забило, Еней тут крикнув як на пуп (І. Котляревський);

Хлопець ріс крикливий... Як приходив час годування – кричав як на пуп (Григорій Тютюнник);

– Суперечка була така пекуча, що Ривка навіть не зважала на своє укохане “дитю” [дитя], що кричало мов на пуп, і намагалося їй вилізти на коліна... (М. Старицький);

Аж ось поромщик їх, проноза, На Землю впав, як міх із воза, І мов на пуп репетовав [репетував] (І. Котляревський);

(6) Як (мов, ні́би і т. ін.) пуп (діал. буз) [той], зі сл. синій, посинілий і т. ін. – дуже.

Заглянула [Горпина] в світлицю, де, як пуп синій, лежав Яків і спав мертвим сном, і повернула в кухню (Панас Мирний);

– Тепер я [робітник] бачу теж: добра від вас не ждати. Не дивно, що й продукція у вас така. Не можна ж, бач, критикувати Вже навіть синього як пуп той гусака! (А. Косматенко);

Тряслась [Сивилла], кректала, побивалась, Як бубон синя стала вся (І. Котляревський);

Пошила Мотря сорочку, випрала й наділа. Товсте полотно синіло, неначе буз (І. Нечуй-Левицький).