пустоб'яка

Пустоб'я́ка, -ки

об. Пустой, распущен ный человѣкъ. Тілько пустоб'яки жалкують за шинком, а добрий чоловік не жаліє. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.

Значення в інших словниках

1. пустоб'яка — -и, ч. і ж., діал., розм. Пуста, розбещена людина.  Великий тлумачний словник сучасної мови